Відійшла у вічність велика Людина і Педагог...
Невимовний біль, смуток, розпач огорнув училищну родину. На 76 році життя відійшла у вічність Птащенко Галина Петрівна.
Колектив Шосткинського вищого професійного училища, педагогічна спільнота профтехосвіти Сумщини, учні та батьки втратили талановитого педагога, наставника, відмінника освіти України, Заслуженого працівника освіти України.
Галина Петрівна була для всіх нас не просто педагогом, а яскравим прикладом самовідданого служіння улюбленій справі. Загальний трудовий стаж складає 55 років, 50 із них - у системі профтехосвіти.
55 років свого життя вона віддала дітям. Усю себе вона присвятила вихованню та навчанню молодих поколінь, вкладаючи в кожного учня частинку своєї душі, знання та безмежну мудрість.
Її педагогічний шлях був сповнений невтомної праці, професіоналізму та щирої любові до учнів.
Птащенко Галина Петрівна розпочала свій трудовий шлях у 1970 році: училище №13 (тоді так називався Центр ПТО), за сумісництвом - школи №1, №7, потім педагогічне училище у Путивлі, училище №10 (професійний ліцей) і завершила педагогічну діяльність у Шосткинському ВПУ.
Де б не працювала, залишила по собі світлий слід у серцях сотень учнів та їхніх батьків. Завдяки її таланту, наполегливості, особливому підходу багато її вихованців досягли значних успіхів у житті, стали висококваліфікованими фахівцями, гідними громадянами своєї країни.
За період роботи підготувала десятки учнів – переможців мовознавчих конкурсів ім. П. Яцика, ім. Шевченка, учнівських олімпіад, конкурсів учнівської творчості тощо.
Вона була не лише викладачем з великої літери, а й наставником, мудрим порадником, джерелом натхнення та світла. Кожне заняття, кожна розмова з Галиною Петрівною були сповнені глибокого сенсу, любові, добра і тепла. Вона вчила не тільки предмету, а й життю, доброті, справедливості та людяності.
А ще вона була прекрасною подругою, душею компанії. А як співала! А як танцювала вальс! А які у неї були смачні голубці… Все це залишиться тепер тільки у спогадах…
А ще вона була прекрасною мамою. Виростила і виховала сама чудового сина Дмитра, дала йому путівку в життя.
Ми пам'ятатимемо Галину Петрівну як мудру, добру, справедливу та водночас вимогливу людину. Її оптимізм, життєрадісність та незламний дух були прикладом для всіх нас.
Хай земля їй буде пухом, а її ім'я буде вписане в історію української педагогіки, в історію профтехосвіти золотими літерами.
Хай світла пам'ять про Галину Петрівну Птащенко живе в наших серцях, у кожному її учневі, у кожній добрій справі, яку вона посіяла.
Цей невимовний біль від втрати великої людини-педагога є нагадуванням про цінність кожного дня, прожитого поруч із такими особистостями.
Спочивайте з миром, дорога Галино Петрівно. Памятаємо… Любимо… Сумуємо…
