ЩО ОЗНАЧАЄ ДЛЯ НАС КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Роздуми і не тільки з приводу державного свята
Сьогодні, 28 червня 2024 року, 28-ма річниця Конституції України – головного Закону нашої держави. 28-го числа - 28-ма річниця… Так мало статися саме сьогодні, і це не диво і не несподіванка, адже обидві дати беззаперечно передбачувані. Справа в іншому… Далеко не кожна родина має в домашній бібліотечці цю тоненьку книжечку – Конституцію України – і, навіть маючи, рідко вчитується у зміст статей.
А варто б. Перш за все буде вкрай необхідно і корисно більш детально вивчити свої права, свободи й обовʼязки: деякі з них можуть викликати непідробний подив (у гарному сенсі, до речі. Несподівано? Ото ж то й воно! Читайте Конституцію України, шановні співвітчизники!). Так, будучи законослухняною громадянкою і маючи в сімейно-дружньому анамнезі кількох працівників правоохоронних органів – розумних і чесних професіоналів – разів з 10-12 за останні 32 роки довелось мені бути свідком різних дрібних правопорушень та підписувати власні свідчення, де була (серед усього іншого і суттєвого) одна священна фраза: «Зі змістом Статті 63 КУ ознайомлена». Чесно кажучи, я не памʼятаю, щоб колись мені детально пояснювали ВСІ нюанси цієї Статті. У принципі мені байдуже було стосовно цієї формальності: законів не порушую, у порядності працівників поліції, з якими мала справу, була впевнена особисто… Але всяке може трапитись – ми живі люди, а життя непередбачуване, - і одного разу я уважно прочитала-таки цю загадкову Статтю 63, як то кажуть, вздовж і впоперек. Для мене це було цікаво (от не чекала…) і повчально (дякую поліції, яка не стала свого часу «розжовувати» інформацію). Потім я знову через якийсь час повернулась до Розділу ІІ «Права, свободи та обовʼязки людини і громадянина». З-поміж 15-ти розділів він – найобʼємніший: 48 Статей, з яких 43 – про права і свободи, одна – про обмеження прав і свобод у разі воєнного стану і ще чотири – власне про обовʼязки громадянина перед державою. Вражаюча статистика, як на мене. Я розумію, що ми далеко не всі юристи чи правознавці, а законів і підзаконних актів не те що море – океани й океани на сьогоднішній день! Найголовніша цінність і незамінність Конституції України полягає в тому, що в цьому документі сконцентровані усі принципи отого океану підзаконних актів, який цілком обʼєктивно й суворо насторожує простого українця. Тому думка автора цих рядків залишається уперто незмінною: читайте і вивчайте Конституцію України! Звичайно, ми не можемо досконало розібратися в усіх Статтях (а їх 161) і 14-ти перехідних положеннях, але все-таки ми можемо зрозуміти головні засади розділів ІІІ-XV, які стосуються державного устрою. Це допоможе нам правильно повестися в таких ситуаціях, як вибори, референдуми, комунікація з місцевими органами влади, органами правосуддя… І цілком детально можемо вивчити і зрозуміти розділи І-ІІ, які безпосередньо дотичні до нашого повсякденного життя, забезпечуючи нам усі права та свободи.
…І останнє, обумовлене жіночою емоційністю автора цих рядків. Колись, у далекі 90-ті, довелось бути присутньою на лекції кандидата уже не памʼятаю яких наук, людини розумної й ерудованої. Мова ішла про Конституцію України, щойно схвалену Верховною Радою. Критична друга половина сумних 90-х. На лекції дається аналіз Основного Закону. «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава», – цитує лекторка зміст Статті 1 і додає іронічно-сумний коментар: «Цю статтю правознавці називають так: пʼять компліментів Україні». Мовляв, не може поки що наша держава мати таку високу характеристику… А зараз я дивлюсь на цю Статтю з висоти 28 червня 2024 року, коли горить моя рідна Україна в полумʼї «братерської» «любові» ось уже 11-й рік поспіль і виборює свою суверенність, незалежність. І таки виборює, наперекір усьому Світу, який не вірив у її силу! Завдяки притомному демократичному ядру суспільства Україна тяжко, але впевнено рухається в напрямку правової держави і не ведеться на маніпуляції проросійських ІПСО, які докладають надзусилля, аби розхитати Україну зсередини. Попри війну наша держава залишається Державою! Відмінність правових, громадянських, суспільних засад України настільки разюче відрізняється від таких же реалій нашого сусіда, що ми вже навіть не дивуємось.
І мене радує той факт, що Конституція України не лише визнана однією з найдемократичніших конституцій Світу, а й реально відповідає запитам українського суспільства! Як у далекому й неоднозначному 1996-му році Тимчасовій спеціальній комісії з доопрацювання проєкту Конституції України під головуванням народного депутата України М.Д. Сироти удалось так точно спрогнозувати і закласти правильні вектори розвитку українського суспільства? Адже політичні ляльководи та всілякі сірі кардинали того часу планували зовсім інші напрями!
Так, в Україні багато проблем, стосунки в межах трикутника «влада-Конституція-народ» далеко не однозначні, взаємні претензії часом болять, як хворий зуб, але громадянське суспільство кристалізується чітко! Правильні демократичні процеси набирають обертів. І перший поштовх цим процесам було закладено на сторінках Конституції України, день народження якої ми сьогодні святкуємо.
Тамара Ануфрієва, методист
