МИ – ТЕ, ЩО МИ ПАМ'ЯТАЄМО
В Шосткинському ВПУ працює історико-краєзнавчий гурток "Рідний край", метою роботи якого є залучення учнівської молоді до пошукової та дослідницької роботи. Найважливіший принцип роботи гуртка: від пізнання до практичної справи. Через вивчення історії малої Батьківщини, пізнання її особистостей, витоків, культури, традицій до відродження нації.
Протягом семестру гуртківці:
- взяли участь у історико-краєзнавчій конференції: "Сумщина – від минулого до сьогодення". Учні виступили по темі: "Гамаліївський монастир-усипальниця родини Скоропадських";
- створили мультимедійний проект: "Ми – те, що ми пам'ятаємо";
- підготували дослідницьку роботу "Непереможна моя Україна!", в якій зібрали інформацію про випускників ВПУ, які загинули в російсько-українській війні;
- вшанували пам'ять героїв-захисників у День Збройних Сил України.
Останні заняття в грудні були присвячені темі "Чорнобиль – подвиг, пам'ять, істина". Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва і прийняття в експлуатацію комплексу захисних споруд над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС, чим було завершено перший етап ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це, по суті, була перша перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху. Цей день пам'яті давно став скорботним нагадуванням всьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей і опромінення тисяч ліквідаторів.
Серед тих, які боролися зі страшним лихом було чимало наших земляків, які ризикуючи життям та здоров’ям, в ті пекельні дні з честю виконали свій обов’язок перед Батьківщиною.
Члени історико-краєзнавчого гуртка Шосткинського вищого професійного училища:
- провели пошукову роботу, дослідили підшивки газет архіву періодичних видань з метою пошуку інформації про шосткинців, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії;
- ознайомилися з їхніми спогадами і поділилися результатами на онлайн зустрічі – виховному заході "Чорнобильська катастрофа очима шосткинських ліквідаторів";
- в День вшанування поклали квіти до пам'ятника героям-ліквідаторам, схилили голови в скорботі за полеглими.
Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом. Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь.
Своїх героїв треба знати, шанувати і пам’ятати. Час може лікувати від усього, але не від пам’яті. Пам’ять… Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загально людських цінностей. І якщо народ пам’ятає уроки своєї історії, він вартий того, щоб дивитись у майбутнє.
