Пам’ять жива
Морально-патріотичне виховання у Шосткинському вищому професійному училищі є важливою складовою розвитку особистості, спрямованою на формування любові до Батьківщини, поваги до національних цінностей.
Важливим елементом національної свідомості та громадянської відповідальності в закладі освіти є вшанування пам’яті загиблих, яке відбувається через хвилини мовчання, пам’ятні заходи, уроки мужності, благодійні та волонтерські акції, встановлення меморіальних дошок, висаджування алеї пам’яті за полеглими героями.
Лідерами учнівського самоврядування, гуртківцями ведеться пошукова робота для створення архівів, присвячених загиблим, зйомка відеороликів, інформація про яку зберігається в музеї закладу освіти.
Усе це не лише прояв поваги до тих, хто віддав своє життя, а й нагадування про важливість єдності та патріотизму.
Днями учні Шосткинського ВПУ відвідали персональну виставку картин відомої шосткинської поетеси, художниці Елли Римської “Пам’яті онука”, полеглому Римському Олексію, воїну-добровольцю, пам’ять про якого закарбована у стінах музею Шосткинського ВПУ.
Експозиція представлена 28 художніми роботами, зокрема 18 нових, написаних протягом останнього часу. Серед представлених картин є і ті, які дуже подобалися Олексію. Він, як і його талановита бабуся був дуже обдарованим. Гарно малював, складав вірші і пісні, виразно декламував, любив природу, рідне місто, свою країну. Захоплювався танцями – Олексій брав участь в телевізійному конкурсі «Україна має талант». Але завжди мріяв пов’язати своє майбутнє з військовою службою. У важкі воєнні часи його мрія здійснилася. За покликом серця пішов захищати Україну. Служба в армії йому дуже подобалася, він із захопленням вивчав військову справу. За час проходження військової служби зарекомендував себе тільки з позитивної сторони, до виконання військового обов’язку ставився сумлінно. Про Олексія тільки схвально відгукувалися військові побратими. Але доля виявилася немилосердною до хлопця. 28 квітня 2023 року життя курсанта, солдата Римського Олексія Віталійовича обірвалося. Доземний йому уклін! Вічна шана. Вічна подяка. Вічна і світла пам’ять.
Герою вкраїнський! Ти янголом линув у небо
До вічного раю, бо пекло пройшов на землі.
Летиш, залишаючи спогади світлі про себе,
І душу твою забирають у вись журавлі.
Летиш спочивати… Позбавилось тіло від болю,
Спинилося серце, сказавши останні слова:
— «Моя Україно! Я згинув за тебе, за волю,
А ти — не загинеш! Навіки ти будеш жива»!
Лети, наш Герою, на крилах надії й свободи,
У царстві небесному душу свою заспокой…
Ти — син України, козацького славного роду,
Нескорений ворогом, мужній, незламний Герой!
І в памʼять про тебе поети писатимуть ві́рші,
На землях спустошених пташка гніздечко зівʼє,
І сурем відлуння, в безодню небесну злетівши,
Уславлять у вічність імʼя і безсмертя твоє!
Автор Лія Острова (Юлія Кострова)
29.08.2024
Вшанування пам’яті загиблих — це не просто традиція, а важливий обов’язок суспільства. Такі заходи допомагають зберігати історію, виховувати патріотизм у молодого покоління та підтримувати родини тих, хто віддав життя за нашу свободу. Пам’ять про полеглих – це не лише історія, а й частина нашої ідентичності. Це спосіб показати, що їхня жертва не була марною, що ми цінуємо їхній внесок і продовжуємо боротися за ті ідеали, які вони захищали.
