ПРОСВІТНИЦЬКА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ: НІ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ!
Дорогі батьки та опікуни, тема здорових стосунків з дітьми, благополучного виховання є щоденно важливою.
У зв’язку з воєнними діями російської федерації проти України питання домашнього насильства, насильства за ознакою статті стає ще більш актуальним, ніж у мирний час та набуває більш загрозливих форм.
Пропонуємо детальніше спинитись на видах домашнього насильства та його формах, які можуть бути неочевидними для вас.
Важливо навчитись розпізнавати ситуації насильства, аби не допустити їх у ваше спілкування з дітьми, не нашкодити.
Якщо ви хочете виховати здорових людей з особистими межами, стабільною самооцінкою, мінімізувати ризик травм, комплексів, страхів – Вам потрібно вибудувати комунікацію з повагою до дитини та її ОСОБИСТИХ речей.
Стаття 174 Сімейного Кодексу України говорить: «Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини».
Так, у дітей може бути своя ВЛАСНІСТЬ – і їм треба допомогти відчути цінність таких речей, навчитись ними володіти та користуватись. Для цього потрібно виставляти чіткі, прозорі рамки та уникати маніпуляцій. Наприклад:
- Це не твоя річ! У тебе в цьому домі немає нічого свого! Все придбано на мої гроші. Я забираю твій телефон, тому що ти мене не слухаєш.
- Я поважаю тебе і твоє бажання гратись у своєму телефоні. Боюсь, за останній тиждень ти провела/вів у ньому багато часу – і це повпливало на твою успішність. Твоя вчителька сказала мені, що ти не підготувалась/вався до уроку математики. Думаю, нам доведеться обмежити твої телефонні ігри на наступний тиждень, поки ситуація виправиться. Скажи, що ти думаєш з цього приводу і як я можу тобі допомогти?
Трапляються ситуації, коли вашій дитині інші дорослі можуть дарувати гроші на День народження або інші свята. Для уникнення економічного насильства:
- Не забирайте гроші у дитини, якщо їй вже їх подарували.
- Пропонуйте вашим дорослим друзям передавати гроші безпосередньо вам на потреби дитини, якщо вважаєте, що вона поки не досягла віку їх розуміння;
- Якщо гроші вже подарували дитині – допоможіть їй прийняти власне РІШЕННЯ щодо їх використання: надайте свою довірливу й добру пораду щодо шляхів збереження або цікавих для дитини пропозицій купівлі іграшок чи необхідних предметів. Прислухайтесь до її думки!
- Відібрання особистої речі дитини, цінного для неї майна тимчасово або назавжди без прозорого діалогу, пояснення виховних впливів, без поваги до особистості дитини та її почуття власності – ЦЕ ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО!
У сучасному світі існує поняття «слатшеймінг» (від англ. «slut» - повія, «shaime» - сором»). Його можна віднести до різновиду сексизму та ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЬСТВА.
Як проявляється слатшеймінг? У критиці жінок та молодих дівчат за їхній зовнішній вигляд, почуття до інших, зокрема закоханість та кількість статевих партнерів.
Для того, аби з дівчинки виросла стабільна доросла особистість, без комплексів та страхів, вона НЕ має чути від рідних, батьків або опікунів, бабусь чи дідусів, брата чи сестри, вчителів: «Ти одяглась як шльондра» або «Твій зовнішній вигляд може спровокувати когось» чи «Ти поводиш себе, як повія». Такі слова б‘ють глибоко всередину та залишаються болем на багато років.
Пам’ятайте, що тіло молодої дівчини, особливо підлітка – це її власний простір для відображення внутрішнього світу, погляду на себе та свою індивідуальність.
- Уникайте критики та різких висловлювань, навіть якщо ви з чимось не згодні або налякані.
- Уникайте засудження та проставлення штампів, які можуть травмувати.
- Довіряйте та створюйте простір для діалогу: «Який цікавий вибір? Чому ти вирішила так одягнутись? Хтось з авторитетних для тебе людей має такий стиль? Ти експериментуєш?».
- Допомагайте розвивати почуття власної гідності та недоторканності: «Не існує нічого, що могло б спровокувати когось на насильство щодо тебе. Це міф і виправдання. У насильстві завжди винний кривдник. Ти – особистість, і можеш проявляти себе так, як відчуваєш за потрібне».
- Розвивайте довіру задля того, аби у партнерстві допомогти вашій дочці, сестрі, племінниці, онучці визначитись з власними референсами зовнішнього вигляду чи поведінки у безпечний для неї спосіб.
- Слатшеймінг – ЦЕ НАСИЛЬСТВО!
Серед деяких дорослих панує думка: «Моя дитина – роблю з нею, що хочу/ знаю, як краще/ знаю ліпше за неї, що вона хоче».
Проте важливо розуміти, що якщо ви хочете виростити активну людину, яка буде знати свої особисті межі, поважати себе, мати власну думку – ви маєте допомагати дитині вже зараз висловлювати власні судження та прислухатися до них.
Особливо це стосується тіла дитини. Кожен з нас має власне тіло, особливості сприйняття та те, що він любить або не любить.
Тіло дитини – це її власний простір, лише її територія для ТОГО, що вона любить - дотиків, обіймів, поцілунків, тільки від ТИХ, кого любить, тільки ТОДІ, коли справді цього хоче.
Деякі тілесні види взаємодії можуть бути небажаними у цей конкретний момент часу для дитини, навіть з найближчими – мамою чи татом, братом чи сестрою, опікунами, бабусями чи дідусями. Це НЕ означає, що дитина не любить вас або вона не вдячна. Вона просто МОЖЕ цього не хотіти – і це варто поважати.
Замість наказових, спонукальних речень щодо тіла дитини та дій («Поцілуй!», «Обійми!») спробуйте бути більш гнучкими:
- Запитайте у дитини, лишіть простір для її думки («Чи ти хочеш, аби я тебе обійняла/в?», «Я так люблю тебе! Можна тебе поцілувати?»).
- Пропонуйте різні варіанти для висловлення своєї любові («Якщо ти не хочеш обіймів – я можу приготувати твої улюблені млинці», «Я знайшла/ов для тебе квітку, подивись!» «Давай разом почитаємо?»).
- Будучи відкритими та розуміючими, НЕ директивними, ви зможете виростити особистість з чітким баченням власних кордонів та повагою до свого тіла.
- Водночас будь-які доторки, поцілунки, обійми, інша взаємодія інтимного характеру, що стосується тіла дитини, без її згоди чи проти її волі – ЦЕ СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО!
Деякі дорослі люди вважають, що ЛЯПАС є прийнятним, навіть легким способом виховного впливу.
Поспішаємо розвінчати цей міф.
ЛЯПАС – це ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО! Застосувати його хоча б раз – означає скривдити дитину, завдати їй страждань.
- Погані оцінки – це НЕ ВИПРАВДАННЯ для ляпасу, адже причину потрібно шукати у мотивації дитини, зацікавленості, її внутрішньому стані через довіру;
- Непорозуміння з вами, незбіг у думках – це НЕ ВИПРАВДАННЯ для ляпасу, адже компромісу та спільного рішення потрібно досягати словами;
- Поведінка дитини, яка не є прийнятною для вас, небажання прислухатися – це НЕ ВИПРАВДАННЯ для ляпасу, а привід передивитись власні звички, стратегії спілкування, взаємодії, свій авторитет;
- Ляпас – це НЕ ВИХОВАННЯ, А НАСИЛЬСТВО.
Ніхто, ніколи, за жодних обставин не може застосовувати фізичного насильства, зокрема ляпасу у спілкуванні з дитиною – ані ви, ані брати та сестри, тітка чи дядько, інші родичі, вихователі або вчителі.
Якщо у вас виникає ситуація непорозуміння з дитиною, ви потребуєте підтримки у налагодженні контакту – ми завжди Вам допоможемо з таких питань: Лавриненко Тетяна Михайлівна, соціальний педагог та Приходько Анжела Борисівна, практичний психолог, контактні телефони: 05449 21514, 05449 20457.
Для отримання допомоги та консультацій можна зателефонувати до правоохоронних органів або в правозахисні організації за номерами:
102 – Національна поліція України;
1547 - цілодобова безкоштовна Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
116 123 (з мобільного) та 0 800 500 335 (зі стаціонарного) - безкоштовна національна Гаряча лінія з попередження домашнього насильства;
116 111 (з мобільного) та 0 800 500 225 (зі стаціонарного) - безкоштовна національна дитяча Гаряча лінія з попередження домашнього насильства;
0 800 213 103 – цілодобова Гаряча лінія безоплатної правової допомоги.
Інстаграм @childhotline_ua
Телеграм: @CHL116111
