Професійне вигорання педагога: як розпізнати і запобігти
ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГА.
Симптоми та шляхи запобігання: психологічний практикум
Сучасний педагог покликаний розв’язувати завдання, що вимагають докладання значних особистісних зусиль. У зв’язку зі значною емоційною напруженістю професійної діяльності, нестандартністю педагогічних ситуацій, відповідальністю та складністю професійної праці педагога збільшується ризик розвитку синдрому «емоційного вигорання».
Також останнім часом у суспільстві бурхливо розвиваються освітні реформи, які мають містити не лише значний розвивальний і навчальний потенціал, а й сприяти збереженню здоров’я всіх учасників освітнього процесу. Це можливо, якщо педагог професійно компетентний, творчо працюючий, фізично і психологічно здоровий, а також стійкий до розвитку негативних професійно зумовлених станів. Нині ж останнє завдання залишається важко здійснюваним і потребує своєчасної уваги самого педагога до актуального питання, певної обізнаності та досвіду. Важливо, що від здоров’я педагога багато в чому залежить і психологічне здоров’я його учнів.
Вплив численних емоціогенних чинників (як об’єктивних, так і суб’єктивних) викликає у педагога почуття незадоволеності, погіршення самопочуття та настрою, накопичення втоми. Ці фізіологічні показники характеризують напруженість роботи, що призводить до професійних криз, стресів, виснаження і вигорання. Результатом цих процесів є зниження ефективності професійної діяльності педагога: йому стає все складніше справлятися зі своїми обов’язками, він втрачає наснагу і творчий настрій щодо предмета та продукту своєї праці, деформує свої професійні відносини, ролі та комунікації. (Нині термін «професійне вигорання» має діагностичний статус у Міжнародній класифікації хвороб і характеризується як проблеми, пов’язані з труднощами управління власним життям).
Таким чином, професійне вигорання спричиняє деформацію особистості педагога. Тому педагогу дуже важливо підвищувати ступінь обізнаності щодо збереження і зміцнення свого професійного здоров’я. Мотивом до цього «завдання педагогу» можна вважати чудові в своїй простоті слова академіка М.М. Амосова: «Здобувати і зберігати своє здоров’я може тільки сама людина». Потрібно серед багатьох життєвих завдань пам’ятати про завдання першочергові. І відповідно діяти.
РОЗГЛЯНЕМО СИМПТОМИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ
«У ТРЬОХ ПЛОЩИНАХ»
Психофізичні симптоми:
- відчуття постійної втоми не лише увечері, а й вранці, відразу після сну (синдром хронічної втоми);
- відчуття емоційного і фізичного виснаження;
- зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища (відсутність реакції зацікавленості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);
- астенічний стан (постійна слабкість, зниження активності й енергійності, погіршення біохімії крові, гормональних показників);
- частий безпричинний головний біль, розлади шлунково-кишкового тракту;
- різка втрата або різке збільшення ваги (через бажання постійно їсти);
- порушення сну;
- постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом усього дня;
- задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;
- помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми:
- байдужість, нудьга, пасивність, депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);
- підвищене реагування на незначні події, відсутність толерантності, емпатії;
- часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву, роздратування або відмова від спілкування, замкненість у собі);
- постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (почуття образи, сорому, підозрілість, скутість тощо);
- відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття « не вдасться» або «я не впораюся»;
- загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (на зразок: «як не намагайся, все одно нічого не вийде»).
Поведінкові симптоми:
- виконувати роботу стає дедалі все важче, її хочеться уникнути;
- співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);
- постійно і без необхідності бере роботу додому, але вдома її не робить;
- керівникові важко ухвалювати рішення, якісно аналізувати справи, бути продуктивним тощо;
- зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів; відчуття даремності, зневіра;
- невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, не відповідна службовим вимогам витрата більшої частини робочого часу на виконання непродуктивних, автоматичних, елементарних дій;
- поява схильності до вживання психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення;
- неадекватне реагування, негативне відношення, конфліктна поведінка тощо.
Шановні колеги!
Після детального ознайомлення з ознаками та наслідками виснаження емоційно-енергетичних й особистісних ресурсів людини розгляньте, будь ласка, діагностику, яка допоможе Вам визначити рівень професійного вигорання.
Згадаймо слова М. М. Амосова: «Здобувати і зберігати своє здоров’я може тільки сама людина»!
До наступної зустрічі!
Практичний психолог А.Б. Приходько
